Знайти на сайті

Your cart

Ваш кошик порожній.

Повернутись в магазин

Життєпис гурту

 

І. Народження. «Святість Віри»

13 червня 1999 року Сергій та Олексій Василюки прийняли рішення про створення власного рок-гурту. Його назва з’явилась дещо пізніше – після великого сонячного затемнення 11 серпня.
Перший рік гурт по факту існував лише як ідея – хлопці лише накопичували матеріал для майбутнього першого альбому.
Восени 2000 року до гурту приходить колишній однокласник Сергія Василюка – Андрій Безребрий, який стає першим соло-гітаристом «Тінь Сонця». Сергій зосереджується на вокалі та гітарному супроводі, а Олексій Василюк – на природоохоронній діяльності, відтак тандем двоюрідних братів перетворюється на тандем колишніх однокласників.
Лише з того часу розпочинаються пошуки інших музикантів, які би сформували з Сергієм та Андрієм повноцінний колектив. Проте пошуки особливими успіхами не увінчались і хлопці приймають рішення тимчасово зосередитись на студійній роботі.
Так з березня 2001 року по лютий 2002 року був записаний перший альбом «Тінь Сонця» – «Святість Віри», до якого увійшли 12 композицій, які за своїм жанром доволі суттєво відрізнялись: від романтичного року з присмаком synth-pop аж до хеві-металу. Альбом був записаний на домашній студії тодішнього репетитора Андрія Безреброго – Дениса Диледівки, який проявив себе також як якісний аранжувальник, а подекуди і сесійний гітарист.
Щодо виступів – то за той час їх було всього декілька, а якщо говорити про серйозну сцену – то взагалі лише два. Обидва вони відбулися в Житомирі за сприяння приятеля гурту Дейва Найфонова: перший – на День Молоді (фестиваль «Новий Зоряний Дощ») 25 червня 2001 року, другий – за два місяці на День Незалежності.
Альбом «Святість Віри», доволі якісний як для того часу, творіння зовсім юних хлопців, яким на той момент виповнилося лише 18 років, пісні з якого і досі звучать на концертах гурту («Де зорі нагадують тебе» та «Хрестини Вовкулаки») так і не вдалось видати через сукупність різних обставин. І якщо спершу альбом мав стати поштовхом до концертної діяльності, то навесні 2002 року ситуація змінюється кардинально: Андрій Безребрий покидає гурт, відчуваючи, що музика не є пріоритетом у його житті. Андрій покинув гурт на стадії створення пісень до нового альбому, з яких деякі, вже значно пізніше Сергій Василюк включив до свого сольного альбому «Сховане обличчя» («Зачинені брами», «Човни», «Іншої не було»).

ІІ. «Над Диким Полем»

Якщо у попередні роки Сергій Василюк переважно слухав «старого» «Скрябіна», «Плач Єремії» та російський рок («Алиса», «Кино», «ДДТ»), то з 2002 року серйозно зафанатів від «Iron Maiden»*, «Bling Guardian», «Gods Tower» та… української автентичної музики. В принципі, без перебільшення можна стверджувати, що саме це неймовірне поєднання смаків і вплинуло на подальший стиль «Тінь Сонця», який почали характеризувати спершу як heavy-folk, а потім як «козацький рок».
Новий жанр «Тінь Сонця» виявився більш привабливим для потенційних учасників і пояснюється це мабуть просто: на той момент хеві-метал був ще в моді і любителі цього жанру доволі часто відвідували легендарний свого часу CORE-shop на Златоустівській в Києві. Молоді «металісти» значно швидше йшли на контакт ніж часом зарозумілі «профі».
Першим відгукнувся на оголошення Сергія гітарист Андрій Савчук (нині вокаліст «Mer’lin Monroe»), який привів у гурт гітариста Анатолія Зіневича (нині – «Kraamola») та барабанщика Петра Радченка. Він же і домовився про перший виступ «Тінь Сонця» у цьому складі.
28 лютого 2003 року «Тінь Сонця» вперше з’явились на сцені у повному складі, що можна вважати другим народженням гурту. Відбулося це в Києві у клубі «Барви». З того часу «Тінь Сонця» зосереджується саме на концертній діяльності та створенні нової концептуальної програми.
Перший «квартет» гурту проіснував недовго. Вже влітку з різних причин Сергію довелось починати все з початку. Важливо, що було прийняте рішення відійти від класичного як для heavy формату гри у дві гітари, і залучити до гурту клавішника. Це дало можливість творити heavy-folk більш виразно. Напочатку серпня до гурту долучились Володимир Манацюк (гітара), Андрій Хаврук (клавішні) та Костянтин Науменко (барабани).
Саме в цьому складі «Тінь Сонця» зробили стрімкий крок вперед: про гурт почали говорити вже не лише у метал-тусовці, а й поза нею, особливо у патріотичному середовищі. За пів року творчої роботи гурт очікував виступ в півторатисячному ПК «КПІ», що на той час було величезним досягненням. Наприкінці літа 2004 року гурт здобув свою першу конкурсну перемогу – гран-прі на фестивалі «Подих». Тоді ж відбулося знаменне знайомство з тодішнім програмним директором Радіо «Рокс» Русланом Півнем – саме він дав зелене світло пісням «Тінь Сонця» в FM-просторі.
В серпні 2004 року Костянтин Науменко полишив гурт, зосередившись на власному творінні «Sunrise» вже як вокаліст. На зміну йому прийшов Олександр Гребньов. Близько року в гурті грав бас-гітарист Олександр Коломієць.
За ці два роки була вироблена велика програма з 20 пісень, частина з яких втілилася у першу платівку «Над Диким Полем», яка вийшла в світ якраз на 6-ту річницю існування гурту – 13 червня 2005 року (видавець МА «Саме Так!», запис відбувся на домашній студії Слави Малініна «DHS»). Інша частина пісень увійшла до демо-альбому «За межею», який був записаний в одному з гаражів на Теремках у серпні того ж року.

ІІІ. Поява бандури і скрипки. «Пісня Чугайстра».

Наприкінці літа 2005 року гурт залишив Володимир Манацюк. Це стало доволі суттєвим потрясінням для гурту, оскільки рівноцінну заміну такому гітаристу було знайти дуже складно. Окрім того, в команді панував доволі невеселий настрій: дворічна робота принесла небагато дивідендів. Великим розчаруванням було й те, що гурту не дали можливість зіграти на Помаранчевому Майдані жодного разу, при тому, що пісні «Тінь Сонця» користувалися вже неабиякою популярністю серед багатьох мітингуючих. Вихід з гурту Володимира Манацюка міг би стати для гурту фатальним, якби не тимчасове захоплення Сергія Василюка «готикою» і нестандарте рішення включити в склад гурту замість клавішних бандуру та скрипку (на статусі Андрія Хаврука це не позначалось, оскільки він на той момент вже зосередився на гітарі).
«Новою кров’ю» і взагалі чудовою знахідкою «Тінь Сонця» став бандурист Іван Лузан. Він долучився до гурту у (!!!) 16-тирічному віці і потрібно сказати, що рівень його гри та творчий потенціал не викликав ніяких питань. Щодо скрипки, то її саунд вже був опробуваний з Наталею Климюк, яка виступила з «Тінь Сонця» на фестивалі «Тарас Бульба». На довший час до гурту долучилась скрипалька Наталя Корчинська. Тривали пошуки соло-гітариста і до гурту повернувся Анатолій Зіневич. В той же час відбулась заміна барабанщика, коли замість Олександра Гребньова до гурту долучився Петро Троць.
Неймовірно, але на цьому експерименти Сергія Василюка не скінчились: виникло одразу три нові композиції, які були написані у формі діалогу жіночої та чоловічої стихій: постала потреба долучити до гурту жіночий вокал. Так у «Тінь Сонця» з’явилась Тетяна Сергійчук.
Таким оновленим складом гурт виступив на фестивалі «Діти Ночі» 18 вересня 2005 року. Одразу потому Тетяну Сергійчук замінила Наталя Данюк, з якою гурт записав дві композиції – «Даремно» та «Поле» та встиг ще кілька разів виступити. Цей доволі нетиповий за складом і за стилем період був дуже важливим для мобілізації творчих зусиль та й можливо взагалі задля збереження «Тінь Сонця». В той же час приходило розуміння, що потрібно «вертатись до коренів».
Неймовірно вчасною, щоправда аж надто раптовою, стала пропозиція з Білорусі взяти участь у триб’ют-альбомі «Gods Tower». Принципово інше звучання переспіву «Twilight Sun» з українським текстом присвяченим Чорнобильській трагедії** зробило «Тінь Сонця» популярними у білоруському фолк-метал товаристві. Так часто, як в Білорусі, гурт не виступав у жодній зарубіжній країні.
З радикальними експериментами було покінчено і виникла ідея для пісень із жіночим вокалом створити паралельний проект «Зачарований Світ». Прикро, але на практиці це було неможливо і неймовірно відданій та креативній співачці Наталі Данюк по суті довелося полишити «Тінь Сонця». Тим не менше, Наталю неодноразово можна було бачити наживо на концертах гурту, де вона співала разом із Сергієм старі-добрі «Поле», «Даремно» та «Я так люблю тебе». Приблизно в той же час з інших причин гурт полишив Петро Троць, а напочатку 2006 року і Наталя Корчинська, посилаючись на відчуття, що не зможе у достатній мірі віддаватись справі гурту в подальшому.
Незважаючи на кадрові негаразди, стрімко зростала популярність «Пісні Чугайстра», а разом із нею і впізнаваність гурту. Кістяк колективу зберігає оптимізм.

IV. «Полум’яна Рута»

Безумовно, ключовим питанням початку 2006 року була позиція барабанщика. За іронією долі місце барабанщика зайняв гітарист Кирило Момот. Через прикрий, в той же час без перебільшення доленосний збіг обставин, дніпродзержинський гурт «Другий подих», який встиг полюбитися київській публіці розпався. І розпався саме тому, що ніхто окрім лідера колективу – Кирила Момота не зміг вступити у київський виш.
Просити Кирила грати на барабанах було кумедно, але на той час вкрай необхідно. Кирило встиг зіграти як барабанщик «Тінь Сонця» чотири концерти, після чого стало зрозуміло, що в гурті пропадає гітарист, який міг би збагатити аранжування чудовими соло-партіями, яких об’єктивно бракувало.
На «перекваліфікацію» Кирила вплинула ще одна подія: до гурту долучилась чудова скрипалька і в усіх сенсах окраса гурту Соня Рогальська (нині – Грабовська). Нехтувати потенціалом Кирила було неможливо так само, як і грати в три гітари водночас зі скрипкою. Прикро, але вдруге довелось залишити гурт Анатолію Зіневичу (майже одразу він перейшов у «Веремій»).
Після марудних кастингів барабанщиків одного разу Сергій Василюк сказав Андрію Хавруку: «Там же ніби твій брат Вова в музшколі займається на барабанах…»
6 травня 2006 року на фестивалі «Рок-Січ» «Тінь Сонця» вперше виступили у складі, який тривалий час називатимуть «золотим». Саме в той час нове дихання отримала написана Кирилом Момотом пісня «Козаки» (до того її виконував гурт «Другий подих») і стала неймовірним хітом. За якихось три місяці гурт зібрав аншлаг у культовому київському клубі «44» і розпочав роботу над новим альбомом, який записувався на студії «Pushkin records». Цікаво, що одним з меценатів альбому виступив давній друг гурту, а нині депутат українського парламенту Юрій Левченко.
16 березня 2007 року у Культурно-мистецькому центрі Києво-Могилянської Академії «Тінь Сонця» збирає близько тисячі глядачів на презентації свого альбому «Полум’яна Рута» (видавець – МА «Наш Формат»). Це був той момент коли попередня робота на свій рейтинг дала довгоочікувані плоди: гурт почали запрошувати на масштабні фестивалі, в тому числі і закордоном. Закріпив статус гурту черговий велелюдний осінній сольник у Києві.

V. «Танець серця»

Як не дивно, та 2008-й рік став для гурту по-справньому кризовим. Молоді та амбіційні складали іспит на випробування першою славою. Учасники гурту розходилися в позиціях, що саме стало запорукою їхнього успіху і що саме потрібно зробити, аби цей успіх примножити. На жаль, виникає певне творче протистояння між Іваном Лузаном та Кирилом Момотом з однієї сторони і Сергієм Василюком з іншої. Перші тяжіють до «важчого саунду» та спрощеної форми побудови пісні, що суперечить баченню Сергія, а зі свого боку Андрій Хаврук посилається на те, що сумує за «старими часами», коли пісні були цікавіші і тяжіли до art-rock і progressive-metal.
Проте майбутні зміни у складі гурту пояснювалися не лише суперечностями, а, як і раніше, технічними вимогами. Гурт вимушені були полишити Кирило Момот та тимчасово Володимир Хаврук. Близько чотирьох місяців у гурті грав басист Ігор Охрімчук, кілька виступів з «Тінь Сонця» провели гітарист Андрій Стеценко та барабанщик Денис Сумінов, які за великим рахунком не виправдали сподівань, до того ж з ініціативи Ігоря Охрімчука полишили гурт разом із ним. З поверненням Володимира Хаврука «у сім’ю», гурт певний час грав лише з однією гітарою, коли більшість соло-партій грала скрипалька Соня Рогальська.
2009 року гурт починає роботу над новим альбомом на домашній студії Андрія Хаврука. Того ж року «Тінь Сонця» нарешті з’являється на сцені Майдану Незалежності на щорічному святі Покрови, яке проводить ВО «Свобода»***.
Головною прикрістю того року стає рішення Соні Рогальської покинути гурт через її бажання професійно присвячувати себе саме класичній музиці. Було домовлено, що Соня гратиме з гуртом доти, поки їй не знайдуть заміну, проте адекватну заміну їй знайти так і не вдалося. Тому гурт приймає рішення повернутись до формату двогітарного саунду цього разу вже без скрипки. З 2010 року цей формат лишається незмінним. Окрім того, Сергій Василюк знову вирішує зосередитись на вокалі і запрошує до гурту бас-гітариста Івана Григоряка.
До гурту також приходить гітарист Олексій Демченко, рівень гри якого перевищував усіх попередніх соло-гітаристів. В оновленому складі, а також за участі Соні Рогальської, знімається перший офіційний кліп «Тінь Сонця» на пісню «Місяцю мій», режисером і сценаристом якого виступив Анатолій Попель.
Восени розпочинається запис альбому «Танець серця» на студії «White». Буквально в один зі студійних днів Олексій Демченко раптово покидає колектив, мотивуючи свій крок цілою низкою аргументів, більшість з яких стосувались різного бачення аранжувань пісень. Наприкінці року до гурту запрошується брат Івана Лузана – Микола, який встиг зробити невеликий вклад до альбому, проте більшість соло-партій у альбомі були записані сесійним гітаристом Стасом Семилетовим («White», «Mad heds»).
2011-ий рік стає роком альбому «Танець серця» – довгоочікуваної нової платівки гурту (видавець – МА «Наш Формат»). Його презентація відбувається знову у Києво-Могилянській Академії і збирає понад пів тисячі глядачів. Особливо приємним є те, що попри доступність альбому для завантажування в інтернеті, це не позначилось на його продажах. Тільки на його презентації розійшлось близько 100 примірників, а за перші пів року – 500. Альбом дуже позитивно оцінив найвідоміший український рок-критик Олександр Євтушенко, а «Тінь Сонця» стала однією зі сторінок його нової книги «Україна in Rock».
7 серпня 2011-го року, після великої перерви, гурт «Тінь Сонця» поновив свою концертну діяльність у Польщі. Команда була одним з хед-лайнерів фестивалю «HelloFolks» у Любліні, подарувавши полякам переспів пісні «Jest taki samotny dom» культового польського гурту «Budka Suflera». У листопаді пісні «Тінь Сонця» вже лунали у Німеччині на акустичному вечорі Сергія Василюка.
Влітку 2012 року Іван Григоряк за власним бажанням покинув гурт, запропонувавши на заміну собі Сергія Гавару, з яким були зіграні важливі виступи на «Захід-фесті» та «Бандерштаті». Наприкінці року неочікувано покинув гурт Андрій Хаврук – людина, яка внесла колосальний вклад в розвиток гурту. Далась взнаки моральна втома та відсутність колишнього молодечого запалу. Прикро, але подальші кроки вперед гурт здійснить вже без Андрія, якого називали «мозком» гурту, який присвятив «Тінь Сонця» більш як 9 років.

VI. «Грім в ковальні Бога»

Прихід до гурту молодого і справді перспективного гітариста Руслана Мікаєляна, який «взяв на себе» більшість гітарних соло, позначилась на поступі гурту позитивно. Окрім того, саме тоді народжуються «Ніколи не плач», «Коли на серці сумно» – пісні, без яких важко уявити сучасний концерт «Тінь Сонця», а отже популярність гурту починає знову зростати.
Дуже вдалим стало знайомство гурту із Володимиром Нестером – людиною, яка нарешті змогла зорганізувати сольник «Тінь Сонця» у Львові на дуже високому рівні. Єдиним недоліком концерту стало те, що до зали кінотеатру «Київ» не пропустили близько сотні людей: вони фізично не змогли туди вміститися. Доволі швидко Володимир зайняв місце концертного менеджера гурту.
Влітку 2013 року гурт вперше запросили у Росію на фестиваль «Folk summer fest» у місті Гусь Хрустальний. Цікаво, що послухати «Тінь Сонця» приїздили люди з усієї Росії, навіть з-за Уралу. На той час Росія могла стати непоганим майданчиком для «козацького року», адже і у великих містах, і тим паче у місцях великого зосередження українців-заробітчан було чимало охочих послухати «Тінь Сонця». Наприкінці літа через сукупність дуже особистих причин покинув гурт Сергій Гавара, якого пізніше замінив все той же Іван Григоряк.
Восени гурт зосереджується на записі нового альбому, який відбувся на студії Івана Лузана «Soncesvit Studio». Вперше запис ішов у невимушеній спокійній атмосфері, що дало можливість реалізувати численні творчі ідеї. Особливою окрасою альбому стала пісня Живосила Лютого «Меч Арея».
Незважаючи на прекрасну взаємодію Сергія Василюка та Івана Лузана під час запису альбому, постала величезна проблема кардинальних ідеологічних розбіжностей між ключовими постатями гурту. Якщо тривалий час це було практично непоміченим, то під час Революції Гідності проблема буквально вибухнула: різкі вислови Івана з критикою мітингуючих на Майдані, широкий загал сприймав як антиукраїнські. Ситуація досягла такого розмаху, що на адресу гурту почали надходити відверті погрози, які могли загрожувати безпеці Івана. Все це спричинило неминучість виходу Івана Лузана з «Тінь Сонця» в березні 2014 року. Його місце зайняв Юрій Миронець і презентація альбому «Грім в ковальні Бога» у Києві відбулася вже з ним.
Загалом, 2014 рік пройшов значно успішніше за всі попередні, як за кількістю концертів в цілому, так і за відвідуваністю сольних концертів. Найбільш знаковим був благодійний у Києві 12 жовтня: «Тінь Сонця» зіграли у столичному клубі «Atlas» на потреби військових понад 77 тисяч гривень. Того ж року гурт вперше виступив на відкритті боксерського бою Олександра Усика за пояс інтерконтинентального чемпіона за версією WBO у важкій вазі.
Незважаючи на суттєвий ріст популярності «Тінь Сонця», рік завершився найбільшими кадровими змінами за останні 10 років життя гурту. Спершу з гурту «попросили» Івана Григоряка за, скажімо так, неспортивну поведінку на «Захід-фесті». Потім гурт покинув концертний менеджер Володимир Нестер. А наприкінці грудня «Тінь Сонця» покинули Микола Лузан, Руслан Мікаєлян та Юрко Миронець. Причиною такого кроку, очевидно, стало бажання грати принципово іншу музику («Cheeky cats»).

VII. Сучасність. «Буремний край»

Оговтавшись від вкрай неприємної ситуації та заспокоївши шанувальників у тому, що «Тінь Сонця» ні в якому разі не припиняє свого існування, у доволі стислі строки Сергій Василюк знаходить заміну на позиції гітаристів. Повертається Іван Григоряк вже у ролі гітариста, а також поповнює ряди гурту Андрій Карманович, який ще до того був шанувальником «Тінь Сонця». Значно довше йшли пошуки бандуриста, але позиція була вчасно закрита перспективним першокурсником київської «конси». Так до гурту долучився Олег Слободян.
2015 рік «Тінь Сонця» став більш насичений виступами за попередній – гурт зіграв близько 60 концертів, презентуючи на вже й нові пісні. Також розпочалася студійна робота над новим альбомом «Буремний край».
Напочатку поточного року, на превеликий жаль вкотре розчарував Іван Григоряк, який не просто грубо порушив режим, а поставив під удар репутацію гурту. Знайти гідну заміну виявилось доволі складно, проте напочатку весни до гурту долучився гітарист Антон Которович, який неймовірно потішив своєю технікою і підготовкою до кастингу. Дещо раніше до гурту повернувся басист Сергій Гавара, який по суті і привів нового гітариста в «Тінь Сонця». Тішить, що саме поточний склад гурту називають найкращим за його історію.
14 жовтня, до Дня Захисника України і свята Покрови гурт презентує новий альбом «Буремний край» і проводить тур в його підтримку.
Напередодні дня захоханих, 12 лютого, вже нового 2017 року гурт презентує довгоочікуваний синг «Закохані вогні».


* Захоплення «Iron Maiden» вплинуло і на рішення Сергія поєднувати вокал з грою на бас-гітарі. Таке доволі нетипове поєднання пояснюється просто: від вокалу відмовлятись ніхто не збирався, просто стиль гри Стіва Гарріса на бас-гітарі настільки припав Сергію до душі, що він не розлучався з басухою часом навіть на вулиці. Ні, це не перебільшення: відоме старим шанувальникам гурту басове соло у пісні «Дай відповідь» Сергій склав прогулюючись між двома станціями метро. Пізніше за подібні витівки Сергій чув чимало критики від своїх колег, через що довелося «цивілізуватися».
** Пропозиція взяти участь у триб’юті під назвою «Варта Вежы Багоў» надійшла за десять (!!!) днів до друку самої платівки. Якби не був готовий написаний ще в 2003 році Сергієм Василюком україномовний переспів тексту, навряд чи пісню би так запам’ятали. Україномовний текст «зачепив» білорусів більше, при цьому зміцнивши статус «Тінь Сонця» як україномовного гурту. Окрім того, в репертуарі гурту з’явився новий супер-хіт.
*** Слід зауважити, що частину шанувальників гурту непокоїть періодична участь «Тінь Сонця» у «свободівських» акціях. В той же час, якщо подивитись на ситуацію під іншим кутом, то виходить, що за весь час існування гурту пропозиції щодо участі в акціях прямо або опосередковано пов’язаних з політикою надходили лише від ВО «Свобода». Не ідеалізуючи жодну з українських партій, варто зазначити, що було б значно гірше, якби «Тінь Сонця» проявляли політичну безпринципність, яка спостерігається поміж деяких інших гуртів. Цілком можливо, що взаємоповага між «Тінь Сонця» і ВО «Свобода» за ці довгі роки з 2009-го стала вже чимось ексклюзивним.