Дорослі люди, які мають статус перфекціоніста, не народжуються такими, а стають. І все це проявляється завдяки дитинству, коли батьки вказують, що і як треба робити, тому що їм видніше. Відповідно, дитина не може зробити вибір самостійно, що позначається на її характері у майбутньому.
Дуже часто перфекціоністами стають діти із багатих сімей. Саме вони, здебільшого, чудово забезпечені грошово, але мінімально – морально. Батьки в таких сім’ях надто залучені до життя дітей і визначають кожного з них. Так, наприклад, підростаюче покоління зобов’язане отримувати оцінку “відмінно”, закінчити школу виключно із золотою медаллю, вступити до кращого університету та закінчити його з червоним дипломом. Крім того, потрібно обов’язково вивчати всілякі мови та ходити в різні гуртки, причому там теж треба процвітати. Загалом у всьому бути першими.
У багатих, а також у бідних сім’ях існують і такі батьки, які постійно проводять час на роботі, намагаючись “для дітей”. Вони хочуть, щоб діти здобували гідну освіту, добре харчувалися, були охайно одягнені. Для всього цього потрібні гроші, які вони заробляють день і ніч. Проте, дітям від цього лише гірше. Вони абсолютно позбавлені уваги з боку батьків. А якщо батьки, що втомилися, приходять додому, а діти хочуть побути з ними, то не завжди батьки готові на це. Найчастіше вони роздратовані та гнівливі. У цій ситуації, як і в попередній, результат очевидний – стрес, депресія, залежність.
Згідно з дослідженнями, найчастіше перфекціоніз у сім’ї розвинений у найстаршої дитини.
Що ж потрібно робити батькам і як знайти ту саму золоту середину у вихованні дитини?
Відповідь дуже проста і лежить, буквально, на поверхні. Потрібно бути зацікавленим у потрібний час. Тобто не потрібно постійно лізти до дитини, але й не варто абсолютно байдуже ставитись до її життя. Якщо дитині потрібна допомога, тоді необхідно допомагати, залучатися до її життя, і навпаки, якщо допомоги не потрібно – дати їй свободу робити так, як вона вважає за потрібне. Рано чи пізно він сам запитає про те, що його хвилює. І, звичайно ж, необхідно хвалити дитину, якщо вона щось робить правильно, а також робити зауваження, коли вона не має рації, обов’язково пояснюючи, чому!
